Dwarf Engineering — це команда, де інженерна точність зустрічається з підвальною романтикою «данжів» та амбіціями глобального технологічного лідерства. Про те, як прошивати дрони у 30 разів швидше, навіщо вчити ІТ-рекрутерів особливостям оборонки та чому Україна має стати науковою лабораторією світу, ми поговорили з Владиславом Піотровським (CEO), Олександрою Парамоновою (HRD) та Анною Апостол (COO Mate academy).

— Назва вашої компанії відсилає до образу міфічних майстрів, що створюють артефакти неймовірної міцності. Якби ви мали описати «інженерний кодекс» Dwarf Engineering, які три головні принципи роблять виріб «гідним імені Дворфа»?
Владислав: Назва в першу чергу жарт. Перший час ми працювали в підвалах і місцях з поганим освітленням, багато інженерів говорили, що працюємо в «данжі» (dungeon), тому це стало локальним жартом, і вирішили так назватися.
Щодо принципів:
Ми робимо ухил на процеси. Розробка має бути спланованою і структурованою для всієї компанії.
Ми все документуємо, щоб процеси можна було передати іншим.
Завжди тестуємо вироби на полігоні, щоб перевіряти виконання ТТХ (техніко-тактичних характеристик).
— Ви часто стаєте «місточком» між ідеєю фаундера та реальним виробом. Розкажіть про випадок, коли до вас прийшли з «неможливим» запитом, і як ваша команда трансформувала цей хаос у працюючий прототип.
Владислав: Був кейс на самому початку, коли нас попросили зробити систему для автоматичної масової прошивки дронів. На заводі у партнерів було виробництво на тисячі штук, і прошивка-перепрошивка займала купу часу. Ми зробили прошивку польотника, радіо і ESC програмно-паралельною, і через це завод став прошивати у 30 разів більше дронів за той самий час.
— В оборонці завжди є спокуса зробити швидше, пожертвувавши деталями. Де для вас проходить межа між «достатньо добрим для фронту» та «неприпустимим для ваших стандартів»?
Владислав: Певна межа проходить у рамках бізнесу, що змушує компанії рухатися — ми можемо серійно виробляти продукт, який вже розв’язує якусь проблему. Але ця межа для бізнесу одна, для інженерів друга, для клієнтів — третя. Правильно для бізнесу зрозуміти, яку межу ти в який час перейшов. Щоб зробити ідеально добре, треба багато грошей: щоб використовувати наведення ідеально, потрібно на нього ставити обмеження, придумувати тактику застосування. До ідеальної технології, що сидить у нас в голові, ще йти і йти.

— Інженерія — це про точність. Як усвідомлення того, що ваш виріб може опинитися в руках бійця на нулі, змінює вашу увагу до дрібниць?
Владислав: Це про увагу до клієнта і користувача, і це не просто усвідомлення, а налагоджений процес: є люди, які спілкуються з військовими, є працівники компанії-ветерани, які служили у підрозділах, що спеціалізуються на БПЛА, є зворотний зв’язок від клієнтів. Просто думати недостатньо, потрібні усталені дії, щоб не робити пагано, бо іноді турбота про клієнта генерує фічі, які в реальності не потрібні, якщо перебувати в бульбашці. Зворотний зв’язок — одна з проблем deftech, яку ми як компанія розв’язуємо для себе.
— Бути частиною Techosystem Defense — це не лише про присутність у чаті. Як саме підтримка кластера допомогла Dwarf Engineering «зрізати кути»?
Владислав: Мені потрібна була тачка на полігон під мішень. Швидко підсуєтилися, поділилися контактами. Також був запит про обладнання на полігон, я звернувся до кластера, і мені швидко підігнали контакти людей з цим обладнанням.
— Dwarf також консультує інші стартапи. Чому ділитися експертизою в межах кластера сьогодні вигідніше, ніж тримати все в секреті?
Владислав: Це тусовка. Отримуєш набагато більше інформації в тусовці, ніж в приватному спілкуванні. Спілкування з більшою кількістю людей дає більше користі, ніж один на один.

— Який тип мислення ви шукаєте в людях, що приходять до вашої компанії? Що робить людину «своєю» у Dwarf Engineering?
Олександра: Helicopter view та дивергентне мислення. «Своя» чи «не своя» людина — ми розуміємо це вже на перших етапах, оскільки для нас є важливим culture fit. Він починається ще з першого контакту з рекрутером і завершується фінальним етапом — culture fit interview з нашим С-level. Ми маємо певні пункти, які розглядаємо та оцінюємо у кандидатах. Оскільки ми маємо сформовані команди, ми розуміємо їх скіли, бачення, інтереси та психотипи, і підбираємо людей за цими факторами.
— Запуск навчального модуля для рекрутерів разом із Mate academy — це нетиповий крок. Який «біль» у пошуку кадрів став останньою краплею?
Олександра: Наша команда HR не стоїть на місці, оскільки defense сфера розвивається. Оборонка — це «закрита» сфера, незрозуміла для звичайних айтівців. Ми маємо показати, що і як тут відбувається. Тим самим ми збільшуємо ринок кандидатів, які захочуть працювати в оборонці. Цей модуль — базове транслювання того, як тут усе працює, і навчання рекрутерів, щоб вони розуміли, що найм в оборонці складніший і відрізняється від інших сфер. Останньої краплі не було, це просто поширена проблема — люди не знають, що тут відбувається, бо про це не говорять.

— Який ефект для всього оборонного кластера ви очікуєте побачити через рік завдяки цьому модулю?
Олександра: Збільшиться кількість рекрутерів, які обізнані з циклами найму та мають розуміння процесів всередині оборонних компаній. Це допоможе спеціалістам інших сфер розуміти, що їх чекає при наймі в оборонні компанії.
Анна Апостол: Ми очікуємо якісний зсув у тому, як MilTech-стартапи будують свої команди. Зараз ключова проблема — не лише брак інженерів, а брак людей, які розуміють специфіку найму в цій сфері (безпекові вимоги, нетипові ролі). Коли випускники модуля почнуть працювати в стартапах — процеси найму стануть швидшими, а команди сильнішими. А це прямо впливає на те, з якою швидкістю розробляються і виводяться у поле реальні оборонні рішення.
— Якщо ми подивимося на 5-10 років уперед: якою ви бачите роль української інженерної школи у світі?
Владислав: Ми щиро вважаємо, що Україна має можливість стати технологічним лідером світу і відродити бізнес-технологічну суб’єктність. Це дуже залежить від людей, а компанії в першу чергу — це кузні кадрів. Бізнес формує науку, і ми плануємо серйозно вкладатися в українську освіту. Ми хочемо зробити з України технологічний хаб, наукову лабораторію, і створити тут конвеєр стартапів, компаній та технічних кадрів.