Є запитання, яке змінює все. Для Володимира Непʼюка воно звучало так: «Чим я можу бути корисним?» У мирний час це запитання могло залишатися абстрактним — ще одним розмислом за кавою серед амбіційних людей. Але після 24 лютого 2022 року, а особливо після загибелі близької людини, воно стало конкретним, важким і невідворотним.
Володимир прийшов у Farsight Vision із глибоким бекґраундом у сфері даних — аналітика поведінки споживачів, ритейл-інтелект, робота з великими масивами неструктурованих даних. Разом з Вікторією Яремчук, нині CEO компанії, вони поставили нетривіальне запитання: що якщо ті самі принципи аналізу просторових даних і комп'ютерного зору, які допомагають бізнесу ухвалювати рішення, — допоможуть командирам ухвалювати рішення на полі бою? І зробити це не за години, а за хвилини?
Перший MVP підтвердив гіпотезу майже одразу. FSV Platform — платформа, яка дозволяє будувати точні 3D-моделі місцевості, аналізувати зміни, детектити 30 типів об'єктів. Але сьогодні компанія рухається значно далі: UAV Autonomy Stack, інтеграція з роботизованими системами та системами ведення бою, €7.2 млн залучених від Axon Enterprise — усе це говорить про те, що екосистема продуктів від Farsight Vision перестала бути просто «інструментом для пілотів дронів» і стала просторовим шаром, який обʼєднує виробників, військових та операторів в єдиній екосистемі.

Володимире, ваш шлях у технологіях — це шлях від складних досліджень у сфері кібербезпеки та ритейл-аналітики (Datawiz) до побудови складного мілтех-стеку. Яким був той вирішальний технічний чи емоційний імпульс, який змусив вас переключитися з аналізу поведінки споживачів на створення «цифрових двійників» поля бою? У який момент ви зрозуміли, що ваші знання у сфері даних зараз критично необхідні саме на лінії зіткнення?
Як і для багатьох українців, повномасштабне вторгнення стало для мене точкою переосмислення професійних цілей. Я багато думав про те, де ще можна застосувати свій досвід у сфері даних та аналітики. Але після початку повномасштабного вторгнення ці роздуми набули зовсім іншого сенсу. На війні загинув мій друг. Для мене і багатьох наших друзів це стало моментом, коли питання «чим я можу бути корисним?» перестало бути абстрактним.
До цього я працював із даними про поведінку споживачів, допомагав бізнесу ухвалювати точніші рішення.. Я зрозумів, що ті самі підходи до аналізу даних, комп’ютерного бачення та побудови складних цифрових моделей можуть допомагати не бізнесу, а людям, від рішень яких залежать життя.
Ми з Вікторією Яремчук і почали досліджувати, як сучасні технології 3D-реконструкції можуть працювати для військових задач. Ми створили перший MVP і майже одразу побачили реакцію користувачів. Для мене переломним став момент, коли стало зрозуміло: наші моделі місцевості — це не просто красива візуалізація, а інструмент, який допомагає військовим краще розуміти обстановку, планувати операції та зменшувати ризики.
Тоді я остаточно усвідомив, що знання у сфері даних сьогодні потрібні не лише в офісах чи дата-центрах. Вони потрібні там, де приймаються рішення на полі бою. І відтоді розвиток цього напрямку став для мене не просто професійним викликом, а справою, у якій технології можуть безпосередньо впливати на безпеку та наближати перемогу.
Ви часто говорите, що Farsight Vision — це не просто про дрони, а про «просторову основу для взаємодії людей і роботів». Як ваша особиста візія інженера трансформувалася за ці два роки війни: від бажання «вирішити конкретну проблему пілотів» до амбіції створити глобальну платформу автономності, яка змінить архітектуру безпеки НАТО?
Дрони, супутники чи роботизовані платформи — це лише інструменти. Вони збирають дані, але самі по собі не вирішують проблему розуміння простору.
Для мене одним із найбільших відкриттів стало те, наскільки доступними та зрілими стали технології 3D-реконструкції. Якщо подивитися ширше, то військові й цивільні досі користуються картами, концепція яких майже не змінилася з часів Наполеона. Вони стали точнішими, цифровими, компактнішими, але принцип залишився тим самим.
Ми побачили можливість переосмислити сам підхід до роботи з простором. Для читання карти потрібні спеціальні навички та підготовка. Натомість 3D-середовище дозволяє людині буквально побачити себе всередині місцевості, зрозуміти рельєф і контекст інтуїтивно.
Саме тому наша візія еволюціонувала від створення окремих 3D-моделей до побудови просторової платформи, яка допомагає людям і роботам однаково розуміти навколишнє середовище та взаємодіяти в ньому.

Як би ви описали «код ДНК» вашої команди? Що об’єднує людей у вашій компанії, окрім розробки софту — які цінності дозволяють вам залишатися стійкими, коли ви бачите результати своєї роботи безпосередньо з поля бою?
Є дуже проста відповідь: ми працюємо в умовах екзистенційної війни для України. Усіх у команді об’єднує бажання допомогти країні вистояти та перемогти.
Але є й друга важлива складова: ми розробляємо рішення, результат яких можна побачити й відчути в реальному світі. Перед нами стоять складні інженерні виклики, і для багатьох членів команди можливість працювати над такими завданнями є потужною мотивацією.
Найбільше надихає зворотний зв’язок від військових. Коли ми дізнаємося, що завдяки нашому продукту вдалося успішно провести операцію, евакуацію чи виконати бойове завдання, це нагадує, заради чого ми працюємо.
Ваша платформа пришвидшує ситуаційну обізнаність у 30 разів порівняно з традиційними методами. Розкажіть про зворотний зв'язок від військових: що було найбільш неочевидним відкриттям для вашої команди, коли продукт вперше почали використовувати під час контрнаступу?
Насправді ми й досі не знаємо всіх способів використання нашої платформи. Військові постійно знаходять нові сценарії, про які ми навіть не думали під час розробки.
Один кейс, який мене дуже вразив: після інтеграції з системою ситуаційної обізнаності, яка вміла транслювати координати, бійці брали телефон, кидали його в НРК — і потім управляли НРК за допомогою нашої системи. Робот передавав координати в систему, а оператор бачив його розташування в тривимірному середовищі та міг ефективніше ним керувати. Для нас це стало прикладом того, як технологія може отримати нове застосування вже після виходу продукту.
Інший цікавий випадок пов’язаний із використанням інструментів аналізу зон прямої видимості. Військові почали використовувати їх для планування польотів та оцінки якості зв’язку з дронами. Саме цей досвід надихнув нас на створення окремого продукту для аналізу радіопокриття та зв’язку.
Сьогодні Farsight Vision рухається в бік повної автономності дронів (UAV Autonomy Stack). Як ви балансуєте між розвитком складного штучного інтелекту та вимогою зробити інтерфейс максимально простим для солдата, який перебуває в стані екстремального стресу?
Створити складний інтерфейс легко. Значно складніше зробити його простим.Для нас штучний інтелект — це не про додаткові налаштування чи складні меню. Навпаки, його завдання полягає в тому, щоб приховати технічну складність від користувача.
Від самого початку ми прагнули максимально спростити взаємодію з системою. Наша початкова візія взагалі передбачала мінімальну кількість елементів інтерфейсу: користувач просто надсилає дані, а у відповідь отримує готову 3D-модель і необхідну аналітику.
Сьогодні принцип простоти залишається одним із ключових для компанії. Особливо коли мова йде про користувачів, які працюють в умовах високого стресу та мають ухвалювати рішення за лічені секунди.

Залучення €7.2 млн від таких гігантів, як Axon Enterprise, — це величезний сигнал для ринку. Що цей раунд означає для суб’єктності України: чи стаємо ми нарешті не просто «випробувальним майданчиком», а повноцінними творцями глобальних оборонних стандартів?
Я вважаю, що український defense tech вже давно перестав бути лише полігоном для випробувань. Сьогодні Україна формує нові підходи, стандарти та практики ведення сучасної війни.
Тому цей раунд інвестицій важливий не лише для Farsight Vision, а й для всієї екосистеми. Він демонструє, що глобальні інвестори готові вкладати кошти в українські компанії, якщо бачать реальну технологію, підтверджену результатами.Це сигнал про довіру — до українських інженерів, до українських команд і до рішень, які народжуються тут. А також підтвердження того, що продукти, створені в Україні, мають перспективу на глобальних ринках.
Водночас для того, щоб українські технологічні компанії могли масштабуватися не лише на глобальних ринках, а й усередині країни, необхідно адаптувати державні механізми закупівель до реалій сучасної війни. Сьогодні програмне забезпечення визначає ефективність операцій не менше, ніж дрони чи інші апаратні системи. Однак чинні процедури закупівель створювалися для фізичних товарів і погано враховують специфіку цифрових продуктів. Саме тому ми разом з Міністерством оборони, Brave1, Українською радою зброярів та іншими учасниками ринку працюємо над створенням окремого механізму закупівель оборонного програмного забезпечення. Це дозволить державі швидше отримувати найкращі українські рішення, а компаніям — інвестувати в розвиток нових технологій.
Яку головну «пастку» ви бачите для молодих команд і як кластер допомагає їм будувати не просто дрон чи гаджет, а стійкий технологічний бізнес?
Багато ризиків у defense tech дуже схожі на ризики будь-якого іншого стартапу.Перша пастка — створювати продукт, який нікому не потрібен. Команди можуть роками працювати над технологією, але так і не знайти реального product-market fit.
Друга — залежність від одного клієнта. На перший погляд це виглядає як успіх, але така модель погано масштабується і робить бізнес вразливим.
Третя — небажання мислити глобально. Дуже легко зосередитися лише на локальному ринку або копіювати те, що вже роблять інші. Але справжня інновація з’являється тоді, коли команда намагається вирішити проблему по-новому та одразу думає про міжнародний масштаб.
Саме тут важливу роль відіграють професійні спільноти та кластери. Вони допомагають швидше отримувати зворотний зв’язок, знаходити партнерів, тестувати рішення та скорочувати шлях від ідеї до впровадження.

У чому ви бачите найбільшу силу горизонтальних зв'язків у нашому ком'юніті? Можете навести приклад, коли проста колаборація всередині кластера допомогла Farsight Vision або іншій компанії вирішити критичну проблему швидше, ніж будь-яка державна вертикаль?
Наша головна перевага — швидкість.Коли виробники, військові, розробники програмного забезпечення та інженери працюють у тісному контакті, значно швидше відбувається тестування, отримання фідбеку та впровадження нових рішень.Саме завдяки таким горизонтальним зв’язкам український defense tech розвивається темпами, які складно уявити в традиційних бюрократичних системах.
Faces of Impact — це про спадщину. Якою ви бачите роль Farsight Vision у глобальній архітектурі безпеки через 5–10 років? Який вплив ви хочете залишити в історії українського технологічного сектору?
Ми переконані, що майбутнє належить роботам та автономним операціям. Найближчі 5–10 років світ переходить до співіснування з мільйонами автономних систем — дронів, наземних роботів, гуманоїдів, безпілотних суден. Жодна з них не зможе діяти безпечно та координовано без спільного розуміння фізичного простору, в якому вони працюють поряд з людьми. У таких умовах критично важливим стає спільне розуміння простору людьми та машинами.
Саме тому ми бачимо Farsight Vision як глобальну платформу взаємодії між людьми, роботами та автономними системами. Платформу, яка забезпечуватиме просторову обізнаність, планування, координацію та виконання завдань у складних середовищах.
Наша мета — створити універсальний просторовий шар, який об’єднуватиме виробників роботизованих систем, операторів, військових в єдиній екосистемі. Ми віримо, що саме такі платформи стануть фундаментом безпеки майбутнього.