В українському оборонному секторі зараз гамірно: сотні стартапів щодня створюють рішення «на вчора». Але серед цього драйву є команди, які обирають складніший шлях — Deep R&D. Це гра в довгу, де кожен міліметр креслення валідується місяцями, а метою є не просто «виріб», а інтелектуальний продукт світового рівня.
Ми поговорили з Іриною Сухомлин, співзасновницею та CBDO компанії RMachine, про те, як будувати складні системи під час війни, чому жіноче лідерство — це про плани «А, B і С», та як екосистема допомагає вижити тим, хто рухає гори.

Ірино, ваша команда раніше розробила на замовлення клієнта турель, яка фактично не має аналогів у світі та відкриває новий клас озброєння. Коли система вперше повністю підтвердила свою ефективність у польових умовах, що це означало для вас і для команди?
Ірина Сухомлин: Це був момент великої професійної гордості. Ми створили систему, яка в снайпінговому режимі здатна збивати повітряні цілі — і на момент розробки (на поточний момент - теж) ринок не мав рішень із таким рівнем точності, стабілізації та інженерної складності. Фактично, це був новий клас зброї.
Коли ти місяцями працюєш над розрахунками, сперечаєшся про кожен вузол, тестуєш гіпотези — а потім бачиш, як система повністю відпрацьовує на полігоні, — це абсолютна валідація команди й технології. Це означало, що ми здатні створювати рішення світового рівня, які не просто конкурують, а формують нову категорію.
Зараз у RMachine ми знову проходимо етап R&D та збірки. Ми опираємося на цей досвід і той самий високий інженерний стандарт. Коли ти вже одного разу підняв планку до рівня глобального прориву, ти працюєш тільки з таким масштабом відповідальності й якості.
Ви — жінка-лідер у сфері, де домінують чоловіки та сувора логіка війни. Як ви тримаєте «холодну голову», коли потрібно одночасно бути мамою, вести переговори з міністерствами та тримати в фокусі команду розробників?
І.С.: Я би не називала це суперсилою, скоріше — це результат дуже високої самоорганізації. Жінці в оборонному секторі справді буває складніше суто технічно: у чоловіків часто є надійний «тил», а мені доводиться власноруч вибудовувати складну логістику між школою, графіком чоловіка та поїздками за кордон. Це постійний менеджмент, де немає права на помилку.Коли тиск стає занадто сильним і здається, що ситуація виходить з-під контролю, мене рятує структура. Я просто сідаю і прописую плани: А, B і C. Це мій спосіб заспокоїти мозок. Команда завжди дивиться на лідера, тому я не маю права транслювати паніку. Відповідальність перед людьми, які в нас повірили, — це і є мій найкращий «антидепресант». Коли я бачу чіткий алгоритм дій на папері, хаос відступає.
RMachine займається Deep R&D. Це довго. Це дорого. Це складно. Чому ви не пішли шляхом «швидких рішень»? Хіба зараз не час «палок і скотчу», які працюють тут і зараз?
І.С.: Я дуже поважаю колег, які роблять швидкі, тактичні рішення. Вони критично потрібні на фронті сьогодні. Але є інший рівень — стратегічний. Якщо ми хочемо бути частиною світової оборонної системи, ми маємо будувати продукти рівня Prime-компаній.Ми в RMachine свідомо інвестуємо час у проєктування. Ми не хочемо, щоб воно «якось поїхало». Ми хочемо, щоб це був інтелектуальний актив України. Так, ми програємо у швидкості на старті, бо не робимо «з двох палок». Але в довгостроковій перспективі глибокі розробки здатні протистояти технологічному ворогу.В Європі такі проєкти займають 8-10 років, ми робимо за два з половиною. Це наш вибір — будувати фундамент технологічного суверенітету.

Чого європейський замовник очікує від українського стартапу? Чи готові ми до їхніх стандартів?
І.С.: Вони очікують прогнозованості та якості. Україна для них — це зараз величезний полігон і джерело інновацій, але вони хочуть бачити бізнес-процеси. Саме тому ми так прискіпливо ставимося до документації та сертифікації. Ми вже маємо запити на наші рішення, бо вони бачать у нас не просто «волонтерський проєкт», а майбутню технологічну компанію.
Питання бронювання. Ви втрачаєте людей на етапі співбесід, бо не можете гарантувати їм безпеку від мобілізації. Як ви виживаєте?
І.С.: Це наш найбільший біль. Ми змушені відбирати кадри, які не потребують бронювання, бо інші нас просто не обирають. Це величезний тиск, і я дуже хочу, щоб держава почула: Deep R&D потребує специфічних програм підтримки, бо ракети та складні роботи не будуються за тиждень.

Давайте про гроші. Ви зараз шукаєте інвестиції, та ваша ціль - $750,000. Це серйозна сума для компанії, яка ще не має серійного продукту. Що ви відчуваєте, коли інвестор каже: «Це круто, але занадто повільно для нас»?
І.С.: Кожне таке «ні» — це виклик моїй вірі в те, що ми робимо. Але я не можу брехати інвестору. Один важливий грант зараз під великим питанням саме тому, що ми чесно сказали: «Ми не доробимо цей продукт за три місяці, бо якість вимагає часу». Так, ми програємо у швидкості на старті, але ми будуємо фундамент. Ми шукаємо «розумні гроші» — тих, хто розуміє, що створення інтелектуального продукту такого рівня потребує місяців інженерії та глибоких розрахунків, а не просто короткочасних імпровізацій. Це тиск неймовірний, іноді до сліз, але ми продовжуємо рухати ці гори.
Тобто для вас ці $750,000 — це не просто паливо для розробки, це квиток у «вищу лігу» оборонних технологій?
І.С.: Саме так. Це можливість не лише розширити нашу унікальну команду інженерів, а і довести продукт до передсерійного взірця. Ми змушені бути винахідливими не лише в коді, а й у виживанні. Ми зараз на фінішній прямій перед полігоном у березні. Це буде наш момент істини. І я впевнена: ті інвестори, які повірять у нас зараз, на етапі «складного заліза», завтра стануть співвласниками технологічного суверенітету України. Бо Deep R&D — це єдиний шлях до справжньої переваги на полі бою.
Багато хто вважає кластери та комʼюніті лише «чатами». Проте RMachine через Techosystem Defense отримував допомогу з декількох питань. Також ви самі активно допомагаєте іншим. Навіщо витрачати 40 хвилин на допомогу конкуренту, коли у вас самих «горять» дедлайни?
І.С.: Для нашої команди — принципово. Ми допомагаємо з грантовими програмами, контактами, можемо поділитися із іншими командами обладнанням для тестувань, проконсультувати. Це не займає багато часу, але це «цеглинки» в нашу спільну обороноздатність. Якщо хтось завдяки нам швидше зафіналізує виріб — це перемога для всіх.Кластер — це про довіру. Коли у нас виникла бухгалтерська проблема в Литві, колеги з двох компаній «штурмували» свої чати, щоб знайти нам спеціалістів. Ми також отримали Letter of Intent від іншого стартапу, який допомагав просувати наші матеріали серед військових. Це і є синергія в дії: ми не конкуренти, ми — один великий механізм.

Наостанок, що б ви сказали тим, хто сьогодні в гаражі збирає свій перший прототип і мріє змінити хід війни?
І.С.: У військових технологіях немає місця ні дешевому героїзму, ні технічному перфекціонізму заради его.Кожне рішення має відповідати контексту: іноді швидке й просте рятує життя сьогодні, іноді складне й системне змінює завтрашній день.
Головне — мислити наперед і будувати те, що витримає реальне застосування.І шукайте своїх — екосистема дає сили, коли власні ресурси на нулі. Україна стане світовим хабом оборонних технологій лише завдяки тим, хто сьогодні не побоявся піти в глибину.