LifesaverSIM — це мобільний симулятор, що дозволяє кожному освоїти навички порятунку життя за допомогою ігрових технологій. У світі, де тактична медицина та перша допомога стають критичними знаннями, цей проєкт пропонує шлях від теорії до автоматизму.
Про те, як працює «когнітивна прошивка» мозку, чому симуляція ефективніша за лекції та як український продукт стає міжнародним стандартом, розповідають спікери інтерв’ю — Олеся та Юрій Дячишин.

LifesaverSIM виглядає як ідеальний перетин геймінгу та критично важливих навичок. Як виникла ідея використати ігровий рушій не для розваги, а для навчання виживанню? У чому полягає ваша головна гіпотеза: чому ігрова симуляція працює краще за класичні відеолекції чи підручники?Нас із самого початку цікавило, як ігрові технології можна використати не для розваги, а для підготовки до ситуацій, де рішення треба приймати швидко і без права на хаос.

У критичній ситуації, коли необхідно врятувати життя, людині для правильних дій недостатньо просто «десь колись чути», чи один, чи навіть два рази пройти курси. Потрібно, щоб у голові вже була зібрана чітка послідовність кроків, розуміння пріоритетів і відчуття часу. Саме це і дає симуляція через багаторазовість повторів.

Наша головна гіпотеза полягає в тому, що людина краще засвоює алгоритм дій, коли не лише читає чи дивиться, а сама проходить сценарій, ухвалює рішення, помиляється і одразу бачить наслідок своєї помилки. Класична відеолекція — це пасивне споживання. Симуляція додає залучення, активну участь, необхідність діяти під тиском часу і можливість багаторазово проживати сценарій без ризику для реальної людини. Важливо й те, чим LifesaverSIM не є: він не замінює практику на манекенах. Його завдання — формувати когнітивні навички. Впізнати критичний стан, не розгубитись, обрати правильну послідовність дій.
Перша допомога — це сфера, де панує страх помилитися. Як ви через інтерфейс та ігрові механіки працюєте з психологією користувача, щоб перетворити цей страх на автоматичну впевненість у реальній ситуації?Знаєте, страх помилитись — це насправді правильна відправна точка. Людина, яка боїться, вже розуміє, що ситуація серйозна. Тому ми не намагаємось цей страх прибрати — ми даємо їй досвід того, що вона здатна діяти попри нього.

У симуляторі помилка не карається — вона пояснюється. Після кожної дії система показує, що пішло не так і чому. Є персональний журнал дій, де людина бачить всю хронологію своїх рішень. Це той зворотний зв'язок, якого у реальній ситуації просто немає. І людина повертається, проходить сценарій ще раз — і поступово страх замінюється на усвідомлення: «я вже знаю, що зараз треба зробити». Коли дія відпрацьована до автоматизму в симуляції, у реальності мозок менше панікує, бо він вже «бачив» цей сценарій.
Ваш симулятор вимагає максимальної медичної точності. Розкажіть про ваш процес валідації: як ви співпрацюєте з медичними експертами та інструкторами, щоб кожна віртуальна маніпуляція відповідала протоколам ТССС або MARCH, не втрачаючи при цьому динаміки гри?Від точності кожної медичної маніпуляції залежить життя пораненого. Не «приблизно правильно», а чітко, по протоколу. Протокол ТССС і алгоритм MARCH — це результат багаторічного аналізу та досліджень: які дії рятують, а які ні.

Саме тому наш симулятор, усі курси і симуляційні сценарії побудовані суворо згідно з цими протоколами. Співпраця з військовими медиками та інструкторами стає основою розробки. Ми сідаємо разом, розбираємо кожен сценарій і перевіряємо: чи не спростили ми щось важливе, чи враховані реалії поля бою. Ми постійно працюємо над тим, щоб кожна навичка була подана по протоколу і водночас була цікавою та зрозумілою для того, хто ніколи не тримав у руках медичний підручник.

Розробка для мобільних платформ — це технологічний виклик. Яким було найскладніше інженерне рішення, яке вашій команді довелося прийняти, щоб зробити симулятор доступним на звичайному смартфоні, зберігаючи високу реалістичність?Перший виклик — це безпека. Ми керувались простою логікою: якщо система не має персональних даних, вона не може їх втратити. Інтеграція з Армія+ була окремим інженерним завданням, але саме вона дала можливість зробити абсолютно безпечний і безоплатний доступ до LifesaverSIM для кожного військового.

Другий виклик — оптимізація. Симулятор має працювати на різних поколіннях мобільних пристроїв, зокрема на смартфонах з низькими технічними характеристиками. Потрібна достатня реалістичність, щоб користувач відчував серйозність ситуації, але водночас симулятор має запускатись на звичайному телефоні без перегріву та лагів. Також важливий «UX під стрес»: інтерфейс має створювати відчуття терміновості, але людина не повинна губитись у меню, бо кожен зайвий тап — це втрачена секунда.
Lifesaver — це яскравий приклад продукту подвійного призначення (Dual-use). Яким ви бачите свій шлях на глобальні цивільні ринки? Чи є у вас амбіція стати «Duolingo для першої допомоги» у світовому масштабі?LifesaverSIM від початку розроблявся для військових, але ми побачили, що потреба існує і для цивільного сектору. Військова валідація — це перевага: якщо продукт витримує стандарти ТССС, він більш ніж достатній для шкіл, пожежних або екстрених служб.

Щодо амбіції стати «Duolingo для першої допомоги» — так, у сенсі доступності та регулярності: щоб навичка формувалась постійно, без потреби щоразу організовувати офлайн-тренінг. Ми націлені на глобальні ринки — офіційні організації країн НАТО, корпоративний сектор та освіту. Наразі ми поступово локалізуємо продукт для країн НАТО і вже доступні в країнах Північної Європи, Балтії, Польщі, а також у Великій Британії, Канаді та інших.

З погляду інвестора, Lifesaver — це EdTech-продукт із величезним соціальним впливом. Як ви вимірюєте свій успіх сьогодні: за кількістю завантажень чи за реальними історіями порятунку?Кількість завантажень — це метрика для слайду в презентації. Нас вона цікавить менше, ніж те, що відбувається після. Ключові показники для нас — це глибина взаємодії: скільки сценаріїв людина пройшла, чи зменшується кількість помилок, наскільки швидше вона починає ухвалювати правильні рішення.

Реальні історії — це окрема категорія. Коли до нас доходить фідбек, що людина зуміла не розгубитись у критичній ситуації і чітко діяла — це підтвердження гіпотези. Кожна така історія важить більше, ніж будь-яка цифра у дашборді.
Ви є частиною Techosystem Defense. Як саме експертиза оборонного кластера допомогла вам відшліфувати сценарії, що стосуються найважчих умов?Цінність кластеру Techosystem стосується не так самого продукту, як ведення проєкту загалом. У кластері є військові з реальним досвідом та інші стартапи; це середовище, де ти не варишся сам у собі. Досвід у військовому секторі природно переноситься на цивільний — наприклад, у питаннях взаємодії з державними структурами (GR). Кластер допомагає шліфувати рішення щодо взаємодії продукту з ринком та його впровадження.
Як нетворкінг всередині Techosystem допоміг вам знайти партнерів чи інвесторів, які поділяють ваше бачення?Ми працюємо в складному домені віртуальної підготовки, який поки що незрозумілий майже всьому ринку — на такі проєкти гроші дають не так охоче, як на дрони. Але в Techosystem ми знайшли однодумців серед компаній, які розробляють програмні рішення для військових. Разом ми працюємо над змінами в законодавстві: щоб програмні розробки отримали місце в легітимному юридичному полі, і військові підрозділи мали можливість офіційно закуповувати софт-рішення. Це системна робота, яку поодинці не зробиш.

Розробка такого продукту під час війни — це постійний іспит на стійкість. Розкажіть про момент, коли ви зрозуміли, що все робите правильно?Такий момент прийшов ще на стадії раннього прототипу. Людина з реальним бойовим досвідом після сценарію сказала: «Ось так це і виглядає. Саме ця розгубленість у перші секунди». Це були правдиві відчуття. Ми зрозуміли, що симуляція відтворює не просто кроки алгоритму, а стан людини в цій ситуації. Після цього команда перестала сумніватись у напрямку.
Якою ви бачити культуру надання допомоги в Україні та світі через 5 років завдяки Lifesaver?Ми віримо, що навичка надання першої допомоги повинна стати такою самою базовою, як вміння користуватись смартфоном. Ми хочемо, щоб LifesaverSIM був обов'язковою частиною шкільної програми. Щоб підліток чи студент, перш ніж отримати атестат, пройшов реальний тренінг у симуляторі.

На глобальному рівні ми хочемо стати цифровим стандартом підготовки з тактичної медицини. Симулятор дає можливість утримувати знання як завгодно довго — достатньо просто зіграти роль рятівника хоча б двічі на місяць. Це дає впевненість і долає страх перед загрозою. Бо це рятує життя.